<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Харківський театр &#34;Post Scriptum&#34; &#187; Преса</title>
	<atom:link href="http://ps-teatr.com.ua/ps/presa/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>http://ps-teatr.com.ua</link>
	<description>Художній керівник і засновник театру - заслужений діяч мистецтв України       Степан Пасічник                                Театр працює за підтримки Ярослава Ющенка</description>
	<lastBuildDate>Fri, 18 May 2012 21:56:59 +0000</lastBuildDate>
	<generator>http://wordpress.org/?v=2.8.2</generator>
	<language>en</language>
	<sy:updatePeriod>hourly</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>1</sy:updateFrequency>
		<atom:link rel="next" href="http://ps-teatr.com.ua/ps/presa/feed?page=2" />

		<item>
		<title>Все продается!</title>
		<link>http://ps-teatr.com.ua/presa/vse-prodaetsya.html</link>
		<comments>http://ps-teatr.com.ua/presa/vse-prodaetsya.html#comments</comments>
		<pubDate>Sat, 23 Jan 2010 15:50:52 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Адміністратор театру</dc:creator>
				<category><![CDATA[Преса]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ps-teatr.com.ua/?p=109</guid>
		<description><![CDATA[<a href="http://ps-teatr.com.ua/presa/vse-prodaetsya.html" title="Все продается!"><img src="http://ps-teatr.com.ua/wp-content/uploads/yapb_cache/67524055.7ysjrywcpr0gkssc4o04088wg.a9sxxja1njksswcs400wcc4cg.th.jpeg" width="180" height="119" alt="Все продается!" style="float:left;padding:0 10px 10px 0;" ></a>Автор:  Марина Давыдова
Семейный портрет – это ограниченное рамой пространство, в котором несколько людей, проживающих вместе и исполняющих соответственные социальные функции,
изображают с ч а с т ь е. Семейное счастье…
Идеальный муж, любимая жена, прекрасная дочь, верный друг, уют, семейный ужин… &#8211; необходимые элементы для постмодернистской драмы.
Человек века сего – это товар: этикетка – краткое резюме, где ...]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<a href="http://ps-teatr.com.ua/presa/vse-prodaetsya.html" title="Все продается!"><img src="http://ps-teatr.com.ua/wp-content/uploads/yapb_cache/67524055.7ysjrywcpr0gkssc4o04088wg.a9sxxja1njksswcs400wcc4cg.th.jpeg" width="180" height="119" alt="Все продается!" style="float:left;padding:0 10px 10px 0;" ></a><p><em>Автор:  Марина Давыдова</em></p>
<p>Семейный портрет – это ограниченное рамой пространство, в котором несколько людей, проживающих вместе и исполняющих соответственные социальные функции,<br />
изображают с ч а с т ь е. Семейное счастье…<br />
Идеальный муж, любимая жена, прекрасная дочь, верный друг, уют, семейный ужин… &#8211; необходимые элементы для постмодернистской драмы.<br />
Человек века сего – это товар: этикетка – краткое резюме, где указаны производитель, сроки и качества; ценник – оценка товара в денежном эквиваленте:</p>
<p>«ЭЛЕОНОРА» – прекрасная актриса, по которой «плачет» Голливуд, .000.<br />
«ВИРДЖИНИЯ» – служительница Афродиты и по совместительству продавец прессы, .000.<br />
«МАШУ» – художник, стремящийся удовлетворить потребности собственного желудка, .000.<br />
«АМИЛЬКАР» – тот, кто хочет семейного счастья, а также работодатель предыдущих трёх.<br />
«ПОЛО» – живой и бесплатный (в современном разговорном языке &#8211; бонус).</p>
<p>Режиссер спектакля Степан Пасичник (исполняющий роль Машу), рушит постмодернистские стереотипы, открывая широкий диапазон для чувств человеческих.<br />
Американский хэппи-энд не возможен, парадигма Востока в наших условиях не действует, существует только один выход – воскрешение христианских ценностей.</p>
<p>Искусство Украины (не только театральное) в последнее время переживает период кризиса – постмодернистский абсурд с элементами низкокалорийного абсурда…<br />
заполонил все культурное пространство. «<strong>Повернення Амількара</strong>» &#8211; это шарж, высмеивающий банальность постмодернизма, гиперболизация недостатков оного и, одновременно, манифест, провозглашающий окончание старой культурной эпохи и означающий зарождение новой.<br />
<em> За матеріалами &#8211; http://kharkov.nezabarom.com.ua/article/Vse-prodaetsya!/Teatry</em></p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ps-teatr.com.ua/presa/vse-prodaetsya.html/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>АРИФМЕТИКА СМЕРТИ, или формула НОВОЙ жизни</title>
		<link>http://ps-teatr.com.ua/presa/arifmetika-smerti-ili-formula-novoj-zhizni.html</link>
		<comments>http://ps-teatr.com.ua/presa/arifmetika-smerti-ili-formula-novoj-zhizni.html#comments</comments>
		<pubDate>Sat, 23 Jan 2010 15:47:20 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Адміністратор театру</dc:creator>
				<category><![CDATA[Преса]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ps-teatr.com.ua/?p=107</guid>
		<description><![CDATA[<a href="http://ps-teatr.com.ua/presa/arifmetika-smerti-ili-formula-novoj-zhizni.html" title="АРИФМЕТИКА СМЕРТИ, или формула НОВОЙ жизни"><img src="http://ps-teatr.com.ua/wp-content/uploads/yapb_cache/25001169.1o110xdhcnq8g8gck04ooswg0.a9sxxja1njksswcs400wcc4cg.th.jpeg" width="180" height="119" alt="АРИФМЕТИКА СМЕРТИ, или формула НОВОЙ жизни" style="float:left;padding:0 10px 10px 0;" ></a>Автор: Марина Давыдова
Один, два, три, четыре…
Так начинается не только ряд натуральных чисел, но и моноспектакль театра «P.S.» «Ну, нарешті». В главной и единственной роли играет (хотя скорее, ведет диалог) Сергей Москаленко. Режиссер спектакля (Степан Пасичник) играет с привычными временными и пространственными ориентирами: смена плоскостей (сидений на стуле в горизонтальном положении), воспроизведение прошлого и др. Герой ...]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<a href="http://ps-teatr.com.ua/presa/arifmetika-smerti-ili-formula-novoj-zhizni.html" title="АРИФМЕТИКА СМЕРТИ, или формула НОВОЙ жизни"><img src="http://ps-teatr.com.ua/wp-content/uploads/yapb_cache/25001169.1o110xdhcnq8g8gck04ooswg0.a9sxxja1njksswcs400wcc4cg.th.jpeg" width="180" height="119" alt="АРИФМЕТИКА СМЕРТИ, или формула НОВОЙ жизни" style="float:left;padding:0 10px 10px 0;" ></a><p><em>Автор: Марина Давыдова</em></p>
<p>Один, два, три, четыре…</p>
<p>Так начинается не только ряд натуральных чисел, но и <strong>моноспектакль театра «P.S.» «Ну, нарешті»</strong>. В главной и единственной роли играет (хотя скорее, ведет диалог) Сергей Москаленко. Режиссер спектакля (Степан Пасичник) играет с привычными временными и пространственными ориентирами: смена плоскостей (сидений на стуле в горизонтальном положении), воспроизведение прошлого и др. Герой вспоминает свое детство, юность и зрелость, и постепенно начинает ощущать приход старости: выпадение зубов, старение кожи, угасание телесной чувствительности. Здесь реализуется метафора-загадка: кто утром ходит на 4 ногах, в обед – на 2-х, а вечером – на 3-х?! Даже в тексте герой идентифицирует себя как дерево (образ мирового древа), листья которого опадут и, по сути, сгниют, как и тела всех органических существ.<br />
Сто двадцать, сто двадцать один, сто двадцать…</p>
<p>Акцент делается на зеркальность, перевернутость, двойственность, раз-двое-нность: герой и его тень, герой и стул, игра с одеждой. Сначала появляется убеждение, что герой собирается покончить жизнь самоубийством, но после из текста выясняется сосуществование двух личностей в одном теле – духовной и социальной. Борьба этих личностей и есть движущее звено событий.</p>
<p>Девятьсот девяносто… один, два…</p>
<p>Когда числовая прямая, заданная актёром («Я умру, когда досчитаю до 1000»), оканчивается и зритель уверенно ждет кончины героя, последний заявляет, что начнет считать сначала. Казалось бы, вот и финал…</p>
<p>Семьсот… восемьсот… девятьсот…</p>
<p>Математике, как науке рациональной, не доступна трансцендентная борьба сущностей, которая продолжается еще одну числовую прямую. Еще одна исповедь героя, сидящего в гробе своего антипода и, одновременно, в своей колыбели.</p>
<p>Тысяча.<br />
За матеріалами &#8211; http://kharkov.nezabarom.com.ua/article/ARIFMETIKA-SMERTIili-formula-NOVOJ-jizni/Teatry</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ps-teatr.com.ua/presa/arifmetika-smerti-ili-formula-novoj-zhizni.html/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Стерео-театр, або Ефект відсутності</title>
		<link>http://ps-teatr.com.ua/presa/stereo-teatr-abo-efekt-vidsutnosti.html</link>
		<comments>http://ps-teatr.com.ua/presa/stereo-teatr-abo-efekt-vidsutnosti.html#comments</comments>
		<pubDate>Sat, 23 Jan 2010 15:39:46 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Адміністратор театру</dc:creator>
				<category><![CDATA[Преса]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ps-teatr.com.ua/?p=103</guid>
		<description><![CDATA[<a href="http://ps-teatr.com.ua/presa/stereo-teatr-abo-efekt-vidsutnosti.html" title="Стерео-театр, або Ефект відсутності"><img src="http://ps-teatr.com.ua/wp-content/uploads/yapb_cache/3891651.61bil1w1mt0cc8kw44oo8kkoo.a9sxxja1njksswcs400wcc4cg.th.jpeg" width="180" height="119" alt="Стерео-театр, або Ефект відсутності" style="float:left;padding:0 10px 10px 0;" ></a>Автор: Мария Козыренко. Театр «P.S.»: «Пригода ведмедиків панда, яку розповів один   саксофоніст, який мав подружку у Франкфурті»
Між вами не має межі. Простір між вами відсутній. Актори є. Глядач –   мислиться. Десь попід стінами, із блукаючими всією Зеленою залою Будинку   архітектора поглядами, &#8211; Глядачі.
Під час вистави виникають два послідовних відчуття: ...]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<a href="http://ps-teatr.com.ua/presa/stereo-teatr-abo-efekt-vidsutnosti.html" title="Стерео-театр, або Ефект відсутності"><img src="http://ps-teatr.com.ua/wp-content/uploads/yapb_cache/3891651.61bil1w1mt0cc8kw44oo8kkoo.a9sxxja1njksswcs400wcc4cg.th.jpeg" width="180" height="119" alt="Стерео-театр, або Ефект відсутності" style="float:left;padding:0 10px 10px 0;" ></a><p><em>Автор: Мария Козыренко. Театр «P.S.»: «Пригода ведмедиків панда, яку розповів один   саксофоніст, який мав подружку у Франкфурті»</em></p>
<p>Між вами не має межі. Простір між вами відсутній. Актори є. Глядач –   мислиться. Десь попід стінами, із блукаючими всією Зеленою залою Будинку   архітектора поглядами, &#8211; Глядачі.</p>
<p>Під час вистави виникають два послідовних відчуття: перше – тобі   здається, що зараз один з акторів, остаточно порушивши твій глядацький   простір, візьме тебе за руку абощо і введе у виставу бодай у вигляді   здивованої декорації; друге – ти розумієш, що для акторів немає, фактично,   межі між його і твоїм простором, бо тоді ця межа давно вже мала би   порушитись… І саме із цього другого глядацького стану випливає відчуття, що «тебе   немає». Цей ефект посилюється й відеовставками до спектаклю, які виникають   перед глядачами прямо на стіні кімнати, яка, зрештою, своїми небагатьма   десятками квадратних метрів виконує роль і глядацької зали, і театральної   сцени.</p>
<p>Від часу прем’єри вистави «Пригода ведмедиків панда…» у травні   минуло майже півроку. І, як видно, цей час не пройшов у театрі «P.S.» у   простому відшліфовуванні постановки. Зміна головного актора, безперечно, &#8211;   найперше, що впливає на зміст дійства. Більше того – зміна надзвичайно вдала   (принаймні тепер головний герой-саксофоніст узяв-таки до рук саксофона та   спромігся на ньому заграти!). Помітні й деякі зміни в деталях, але то   залаштункова робота, з якої глядачеві залишаються тільки вершки досягнутих   усією трупою результатів. Головне – що ці результати є. Найголовніше – ці   результати варті нашої, глядацької, уваги.</p>
<p><em>За матеріалами &#8211; <a href="http://kharkov.nezabarom.com.ua/article/Stereo-teatrabo-Efekt-vidsutnosti/Teatry/" target="_blank">http://kharkov.nezabarom.com.ua/article/Stereo-teatrabo-Efekt-vidsutnosti/Teatry/</a></em></p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ps-teatr.com.ua/presa/stereo-teatr-abo-efekt-vidsutnosti.html/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Когда тебя бросает в жар в холодном зале театра</title>
		<link>http://ps-teatr.com.ua/presa/kogda-tebya-brosaet-v-zhar-v-xolodnom-zale-teatra.html</link>
		<comments>http://ps-teatr.com.ua/presa/kogda-tebya-brosaet-v-zhar-v-xolodnom-zale-teatra.html#comments</comments>
		<pubDate>Wed, 23 Dec 2009 17:43:14 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Адміністратор театру</dc:creator>
				<category><![CDATA[Преса]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ps-teatr.com.ua/?p=76</guid>
		<description><![CDATA[<a href="http://ps-teatr.com.ua/presa/kogda-tebya-brosaet-v-zhar-v-xolodnom-zale-teatra.html" title="Когда тебя бросает в жар в холодном зале театра"><img src="http://ps-teatr.com.ua/wp-content/uploads/yapb_cache/m4123ecf9b0735e34afe9.7iv6ab0kdtcswooc8ckowc44c.a9sxxja1njksswcs400wcc4cg.th.jpeg" width="180" height="119" alt="Когда тебя бросает в жар в холодном зале театра" style="float:left;padding:0 10px 10px 0;" ></a>Есть в городе только один театр, у которого за последние годы мне довелось с неизменным удовольствием посмотреть все спектакли и не один раз. И поэтому на очередную премьеру я всегда иду с легкой тревогой: а не повлечет ли за собой такая давняя нежность слишком предвзятое и заранее восторженное отношение к новой их работе? Тем не ...]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<a href="http://ps-teatr.com.ua/presa/kogda-tebya-brosaet-v-zhar-v-xolodnom-zale-teatra.html" title="Когда тебя бросает в жар в холодном зале театра"><img src="http://ps-teatr.com.ua/wp-content/uploads/yapb_cache/m4123ecf9b0735e34afe9.7iv6ab0kdtcswooc8ckowc44c.a9sxxja1njksswcs400wcc4cg.th.jpeg" width="180" height="119" alt="Когда тебя бросает в жар в холодном зале театра" style="float:left;padding:0 10px 10px 0;" ></a><p><img src="http://ps-teatr.com.ua/wp-content/uploads/2009/12/2.jpg" alt="Сойчине крило" title="Сойчине крило" width="430" class="alignnone size-full wp-image-78" style="float:left;" />Есть в городе только один театр, у которого за последние годы мне довелось с неизменным удовольствием посмотреть все спектакли и не один раз. И поэтому на очередную премьеру я всегда иду с легкой тревогой: а не повлечет ли за собой такая давняя нежность слишком предвзятое и заранее восторженное отношение к новой их работе? Тем не менее, сидя каждый раз в одном из залом Дома архитектора, где расположился <strong>театр «P.S.»</strong>, я всегда предвкушаю получение максимального удовольствия, растворяющего все ненужные мысли. Только здесь полная гармония пьесы с пространством ощущается с первых минут, как будто все сценические решения снаружи направлены на то, чтобы подарить тебе чувство комфорта внутри.<br />
<img src="http://ps-teatr.com.ua/wp-content/uploads/2009/12/3.jpg" alt="Сойчине крило" title="Сойчине крило" width="430" class="alignnone size-full wp-image-79" style="float:left;" /><br />
В новой работе по произведению <strong>Ивана Франко „Сойчине крило” </strong>театр оставил при себе все те же важные акценты каждой своей постановки. Это и особая подача текста разными темпами и настроениями, и неожиданные находки в, казалось бы, давно изученных до последнего сантиметра залах, и обнаженные тела, и вода, и огонь, и непременные монологи под лучом прожектора в самом центре. Просто теперь эти ходы кажутся приглаженными временем, опытом и личным ростом. Как будто актерам больше не нужно слишком много эпатажа. Вся прежняя экспрессивность ушла в их игру, сделав ее еще более глубокой.<br />
<img src="http://ps-teatr.com.ua/wp-content/uploads/2009/12/1.jpg" alt="Сойчине крило" title="Сойчине крило" width="430" class="alignnone size-full wp-image-77"style="float:left;"  /><br />
Они смелые и яркие, серьезные и безумные. Уникальная Надя Алюнова является настоящей изюминкой театральной жизни города и давно предана именно «<strong>P.S.</strong>». Конечно, его коллектив может постоянно пополняться талантливыми выпускниками ХГУИ им. И.П. Котляревского, но все же всегда будет приятно видеть как Сергея Москаленко, так и самого маэстро режиссера на сцене. В новом спектакле Сергей удивительным образом совмещает сразу несколько ролей, перевоплощаясь из покорного молчаливого слуги в бородатого покорителя тайги Никанора. Степан же на удивление органичен в образе Массино, читающего страницы неожиданно полученного письма из прошлой, еще не отшельнической жизни.</p>
<p>”<em>Хіба я винна, що інший впорався зі мною краще?</em>” – спрашивает его в письме Она. А Он готов только „прокляти те літо лише за те, що воно було”. Готов не верить всем тем испытаниям, которые подкинула ей судьба после их предыдущей встречи. Он даже не верит, что она, его Сойка, еще и постучалась в двери его дома, как только он дочитал последние строки письма.</p>
<p>А мы им верим. Мы верим каждой из фраз, которые попадают точно по лезвию наших собственных историй и от которых бросает в жар в холоде зала. Мы не знаем, как тут не влюбиться в подобную подачу и не прочувствовать самого себя в каждом из героев, когда они буквально смотрят тебе в глаза, рассказывая свою историю. Кажется, что Пасечник считает важным совсем не то, что другие режиссеры. В театре «P.S.» зритель получит не эффектную постановку с размахом и уж точно не строгий пересказ пьесы. Он получит идею, камерность и эмоции. А еще из этого театра зритель уйдет с отчетливыми нотами в голове, ведь музыка всегда была у них отдельным персонажем &#8211; как будто клавиши рояля переживали все это время вместе с нами.</p>
<p><img src="http://ps-teatr.com.ua/wp-content/uploads/2009/12/5.jpg" alt="Сойчине крило" title="Сойчине крило" width="430" class="alignnone size-full wp-image-80" style="float:left;" />Вот именно такой маргинальностью и таким внутренним чувственным коллапсом и притягивает <strong>театр Степана Пасечника</strong>. И именно за таким совмещением ласкающих слух и, наоборот, выводящих наружу все затаенные страхи диалогов я и буду приходить в любимые залы Дома архитектора.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ps-teatr.com.ua/presa/kogda-tebya-brosaet-v-zhar-v-xolodnom-zale-teatra.html/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>1</slash:comments>
		</item>
	</channel>
</rss>

